Кількість переглядів 712
Неприродна смерть або замах на життя лідера будь-якої держави завжди стають небуденними подіями, що привертають увагу світової громадськості. Недавні трагічні події, що сталися з керівниками двох різною мірою неприхильних (про дружелюбність взагалі не йдеться) до України держав, варті коментарів.
Перша значуща подія – це замах на життя Фіца, прем’єра сусідньої Словаччини. Як керівник близької нам (не тільки географічно, але й історично і мовно) слов’янської держави, з народом якої ми ніколи не ворогували, цей політик мав би бути другом України. Всебічно й дієво підтримувати наш народ у важкій боротьбі проти кремлівського агресора. Передусім морально, дипломатично, гуманітарно, військово. Тобто у європейському, навіть глобальному протистоянні між силами добра і зла, миру й агресії він мав би однозначно стати на бік України. Як це зробили абсолютна більшість лідерів європейських країн—членів ЄС і НАТО.
Натомість Фіцо з перших днів прем’єрства демонструє відверту зневагу до нашої держави, до героїчних ЗСУ, висміює Україну й наш народ. Хоча й не прямо, але закликає українську владу до капітуляції перед кремлем. Він відверто підтримує агресивну, антиукраїнську, людиновбивчу політику московського імперіалізму. Морально заохочує кремлівських шакалів до продовження війни й окупації всієї території нашої держави. Неодноразово заявляв, що Україні не місце у європейських структурах –економічних і безпекових. За короткий час урядування встиг наговорити багато різної дурні, чим викликав до себе неприязнь українців. З його пельки аж перла патологічна ненависть до нашої держави. Цей москвофіл забруднив свою політичну і людську репутацію настільки, що нескоро вдасться її очистити.
А тепер, як кажуть у народі, добазікався, тобто договорився. Карма наздогнала нерозумного правителя там, де ніхто не сподівався. Фіца важко поранив співвітчизник, громадянин Словаччини. Терорист — не українець, не засланий з Києва «терорист»-як про це кинулася хором брехати зграя паскудних кремлівських дезінформаторів. Стрілець– відомий письменник, немолода, інтелігентна, культурна й адекватна людина. На допиті він заявив, що вдався до неординарного вчинку, оскільки не поділяє політики уряду Фіца. Вважає її ганебною для свого народу і згубною для держави та її міжнародного іміджу. Хоча, можливо, цей чоловік забув, що терористичні акти нікому не додають іміджу—ні державі, ні владі, ні народові.
Українці не зловтішаються з приводу дикої події, що трапилася з прем’єром сусідньої країни її. Ми – люди не злопам’ятливі. Незважаючи на все неправдиве, нерозумне й неприйнятне, що говорив Фіцо про наш народ та оборонну, антитерористичну війну України, бажаємо йому одужати після поранення. Сподіваємося, якщо стан здоров’я не завадить йому й надалі очолювати уряд Словаччини, він стане обережнішим у поведінці й висловлюваннях. І докорінно поміняє зовнішню політику. Переставши дипломатично, економічно й морально підтримувати кремлівських терористів та убивць, пройметься співчуттям до українців. Тобто доведе, що невипадково став політичним лідером країни-члена ЄС і НАТО.
І головне, Фіцо єдиний з європейських політиків високого рангу, хто на собі відчув те, що за останні роки пережили й відчули сотні тисяч миролюбних українців. Зокрема, що таке жорстока ненависть підлих убивць. Що таке терористична атака замаскованого чи відвертого ворога. Що таке важке поранення, біль, кровотеча, безпорадність. Фіцо «на власній шкурі» відчув те, що відчули після поранення тисячі українців-оборонців нашої Батьківщини і Європи, отже і Словаччини, від знавіснілого московського ворога. Й очевидно, усвідомив: під час поранення він перебував у комфортних умовах, а не в брудному окопі. Він не стікав кров’ю на полі бою. Його відразу доставили до шпиталю й надали кваліфіковану медичну допомогу.
Тому дуже сподіваємося, що зовнішня політика Словаччини найближчим часом радикально зміниться. Після підлого теракту проти голови уряду у ставленні до України з боку влади і поки що промосковської частини словацького суспільства відбудеться поворот на 180 градусів. Ніхто не має права жити за принципом: моя хата скраю. Тероризм потрібно рішуче зупиняти всіма засобами і способами. Суперечності між країнами і різними частинами суспільства кожної держави мають розв’язуватися мирним, демократичним способом.
Другим політиком, нещодавно потерпілим від нещасного випадку, а можливо, від теракту став президент Ірану Ібрагім Раїсі. Вертоліт, в якому він перебував, за несприятливої погоди зіткнувся з горою, впав на землю і розбився. Загинули всі, хто перебував на борту. Найголовніший із них- Раїсі, друг агресивної московії і поплічник пришелепуватого путина. Цей фанатичний ісламіст, очолюючи поліційно-терористичний режим Ірану, розпорядився забезпечити «шахедами» агресивну московію. Ними кремль обстрілює мирні міста і села України. Загиблий правитель–убивця винен у смерті українців і волелюбних іранців, яких терористична влада страчує за порушення релігійних правил, піднесених до рангу законів.
Незалежно від причини падіння гелікоптера з висопосадовими іранцями, для України й демократичного світу це добра новина. Всі з нетерпінням чекають падіння московитського літака з бандою кремлівських терористів на борту. Існує висока ймовірність того, що це може скоро статися. Адже літальний апарат—не підземний бункер. У ньому неможливо сховатися від ракети. Пам’ятаємо, як торік на московщині «несподівано» впав і розбився літак з воєнним злочинцем пригожиним. Загиблий бандит був великим другом кремлівського терориста. Майже рік він кличе його до пекла.
До цього повинні прикласти руку ті мужні люди і справжні патріоти московії, яких пече сором за свою країну, яка з вини старого, дебільного кагебіста, що приріс на трону, перетворилася на світову задрипанку, в міжнародного ізгоя.
Анатолій Ковальчук
