24 серпня 2025 року в Овідіопольській громаді відзначили одне з найважливіших державних свят — День Незалежності України.
Свято розпочалося символічною ходою від АЛЕЇ НАДІЇ ТА ВІРИ, яка стала місцем пам’яті та єднання. Діти з гордістю несли великий Державний Прапор України, до них приєдналися колектив Овідіопольської селищної рали на чолі з головою Лідією САВЕЛЬЄВОЇ, депутати, жителі громади та гості. Усі разом вони пройшли до Алеї Пам’яті, де відбулися основні урочистості.
Хвилиною мовчання та покладанням квітів присутні вшанували пам’ять Героїв, які віддали своє життя за вільну Україну.
Урочистості продовжилися святковою програмою: звучали пісні про рідну Україну, діти читали патріотичні вірші, творчі колективи дарували натхненні виступи. Атмосфера була сповнена єдності, гордості та віри в майбутнє.
Особливим моментом святкування стало нагородження спортсменів та тренерів Овідіопольської громади. Селищний голова відзначила їх грамотами за відданість своїй справі, наполегливість та високі досягнення, які прославляють громаду на спортивній арені.
«Ви своїм прикладом доводите, що наполегливість, дисципліна та віра у власні сили здатні творити справжні чудеса. Завдяки вам наш Овідіополь знають і поважають далеко за його межами», — зазначила Лідія САВЕЛЬЄВА.
Завершилося святкування теплими словами вдячності усім, хто щодня працює на благо України — військовим, волонтерам, вчителям, спортсменам, культурним діячам та кожному мешканцю Овідіопольської громади.
Разом — ми сильні! Разом — ми Україна!
По матеріалам: Овідіопольська селищна рада
Роман ВАРШАНІДЗЕ
АЛЬТЕРНАТИВА.ОРГ
А Савельева как бочка с дустом посередині їде .Тварина жирна
Савельева как бочка с порохом, пукнет и взорвется
Я дуже сподіваюся, що нашій громаді соромно за той момент, коли приїхав Денис. Дитина повернулася з полону, а її навіть ніхто не зустрів. Не треба було робити щось дуже урочисте. Достатньо було хоча б просто написати, що дитина повертається додому. І просто зустріти його. Просто подякувати за те, що він витримав. А ви просто змовчали, як щурі.
Я дуже сподіваюся, що нашій громаді соромно за той момент, коли приїхав Денис. Дитина повернулася з полону, а її навіть ніхто не зустрів. Не треба було робити щось дуже урочисте. Достатньо було хоча б просто написати, що дитина повертається додому. І просто зустріти його. Просто подякувати за те, що він витримав. А ви просто змовчали, як щурі.
Можна подробиці? Я перший раз про таке чую. Млжна телефон Дениса?
Місяць тому до нашого села повернувся з полону наш земляк Денис Макаренко.
Хлопець, який вистояв у неволі й пройшов справжнє пекло.
І знаєте, що найболючіше?
Про його повернення ніхто навіть не написав.
Не зібралися, не зустріли, не подякували.
А мали б. Бо він живий свідок того, що таке сила, витримка і любов до Батьківщини.
Денис заслуговує на пошану. І наше мовчання — це ганьба для громади.
Дуже прикро, що про таке тільки дізвнався. Сподіваюсь, після реабілітації він зі мноб зв’яжеться.
+380 50 395 0003
+380 68 895 9856
+380 63 227 9592
+380 94 949 1003
Та той кобилі похер на наших дітей.
Головне що її підсвинки біля неї нагодовані.