ЩО КРАЩЕ: ДОГОВІР ДАРУВАННЯ ЧИ ЗАПОВІТ

Кількість переглядів 12105

Одне із найбільш популярних питань пов’язане з бажанням батьків передати своїм дітям (онукам, рідше іншим родичам або іншим людям) нерухомість, що їм належить. Яким чином це краще зробити? Подарувати чи оформити заповіт?

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач є вільним у виборі спадкоємців, маючи можливість без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом.

Договір дарування – це правочин, за яким дарувальник дарує іншій особі – обдаровуваному – майно (дарунок) безоплатно, і обдаровуваний набуває право власності на нього безпосередньо після вчинення угоди та її державної реєстрації.

Передача майна за договором дарування має свої особливості. Першою з них є те, що при даруванні, наприклад, квартири дідусем своєму онукові, спадкоємці першої черги, які мають право на обов’язкову частину в спадщині, втрачають своє право на частку в подарованій квартирі, що у випадку з заповітом неможливо. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Важлива особливість договору дарування – це строк позовної давності. За договором дарування цей термін встановлюється тривалістю в один рік на відміну від загальної трирічної позовної давності. Протягом цього року будь-яка особа, не тільки дарувальник і обдаровуваний, може звернутися до суду у разі, якщо його інтереси порушені укладенням договору дарування, але підстав для його розірвання, визнання недійсним не так багато.

Принципова різниця між даруванням і заповітом полягає в моменті переходу права власності на відчужуваний об’єкт. У випадку з даруванням обдарований стає власником нерухомості після укладання договору дарування та прийняття обдарованим подарунка. Що ж до заповіту, то спадкоємець може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, яке видається після закінчення 6 місяців з часу відкриття спадщини. Таким чином, у випадку з договором дарування є один невеликий, але досить істотний нюанс, що припускає ризик для самого дарувальника.

Що стосується заповіту, заповідач може в будь-який час змінити, скасувати або скласти новий заповіт. Важливо, що кожний новий заповіт скасовує попередній.

Що стосується фінансової сторони оформлення договору дарування та заповіту, а також оподаткування доходів обдаровуваних і спадкоємців, то договір дарування потребує проведення попередньої оцінки вартості майна, а також сплати дарувальником 1% від вартості подарунка в якості держмита за оформлення договору дарування, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 гривень).

При складанні заповіту необхідно сплатити державне мито за нотаріальне посвідчення заповіту у розмірі 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а за видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцеві доведеться заплатити 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Крім того, як при посвідченні договору дарування, так і при посвідченні заповіту необхідно сплатити послуги нотаріуса. Вартість послуг самого нотаріуса в кожному випадку індивідуальна.

Згідно з нормами Податкового кодексу України оподаткування доходу, зокрема майна, отриманого платником податку як подарунок, відбувається в тому ж порядку, що і майна, отриманого в якості спадщини. За нульовою ставкою буде оподатковуватись дохід, отриманий від прийняття у спадщину майна спадкоємцями фізичними особами, які є родичами зі спадкодавцем не тільки першого, а і другого ступеня споріднення. Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються батьки особи, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім’ї другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

При цьому для всіх інших спадкоємців податок залишається у розмірі:

для резидентів – 5 % та 1,5 % – військовий збір;
для нерезидентів – 18 % та 1,5 % – військовий збір.

Ризик дарувальника полягає в тому, що після укладення договору дарування, він залишається жити вже не в своєму житлі, а у разі недобросовісних намірів обдаровуваного, це може закінчитися досить трагічно для дарувальника. Таким чином, якщо хто-небудь з родичів бажає залишити свою квартиру (будинок), так і будь-яке інше майно, кому-небудь зі своїх нащадків, лише після своєї смерті, іншого шляху, крім складання заповіту у нього немає.

Чи укладати договір дарування чи заповідати нерухомість – вирішує кожен сам, зваживши всі ризики і нюанси викладених вище правочинів.

З метою отримання правових консультацій можна звернутися до:

Овідіопольського бюро правової допомоги Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою:

смт.Овідіополь, вул.Портова,9 (кабінет №2) тел: (04851) 3-11-11.