Однією з актуальних тем у правозастовчій практиці залишається питання притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 114-1 Кримінального кодексу України (далі – КК України), а саме мова йде про перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Якщо раптом склалося враження, що це ніяк не стосується пересічних громадян, то давайте розбиратися разом.
Я, Андрій Смирнов, як адвокат-практик, вирішив дослідити це питання з наукової точки зору. Беручи до уваги, що нині стаття 114-1 КК України застосовується на практиці у зовсім інших випадках, ніж ті, для яких вона була прийнята у 2014 році, виникла ситуація, коли наявність цієї ознаки складу відповідного кримінального правопорушення розцінюється як недосконалість його законодавчого формулювання.
Так, С.С. Стецюк, Є.О. Письменський найчастіше, за ст. 114-1 КК кваліфікуються такі випадки:
- створення та / або адміністрування в інтернет-месенджерах каналів для розміщення на них інформації про вручення повісток працівниками ТЦК та СП,
- складання завідомо неправдивих документів, що слугували підставою для направлення чоловіків для проходження лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісії для отримання ними відповідних груп інвалідності;
- підробка та видача довідок про перебування транспортних засобів на військовому обліку, що фактично унеможливлювало їх постановку на військовий облік у ТЦК та СП;
- видача посвідчень, шевронів про членство у громадській організації та про зарахування до складу добровольчого військового формування, що створювало у працівників ТЦК та СП хибне уявлення приналежності цих осіб до військового підрозділу та хибне сприйняття цих осіб, як таких, що не підлягали призову на військову службу під час мобілізації;
- зарахування на денну форму навчання до ВНЗ без відповідних військово-облікових документів та видача довідок про зарахування на навчання, які давали можливість не бути мобілізованим до ЗСУ. [Стецюк С. С. Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань VS співучасть в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації: проблеми кваліфікації в судовій практиці. Аналітично-порівняльне правознавство. 2024. № 5. С. 758–760; Письменський Є.О. Кримінально-правова кваліфікація перешкоджання мобілізації (поточна практика правозастосування та перспективи вдосконалення. Правовий часопис Донбасу. 2024. № 1 (86). С. 65– 71]
Зараз в засобах масової інформації часто публікують новини щодо підпалу транспортних засобів, що належать військовослужбовцям. Правоохоронці при здійсненні досудового розслідування кваліфікують такі дії як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань. Але, давайте будемо чесними, якщо такі дії відбуваються у районах бойових дій чи поблизу лінії фронту, то їх наслідки очевидно завдають шкоди обороноздатності держави. Проте, якщо такі інциденти мають місце в умовно безпечних населених пунктах, то такі дії не мають подібного впливу. Звісно це протиправна поведінка, але її варто кваліфікувати як злочин проти власності (ч. 1 або ч. 2 ст. 194 КК України), але обороноздатності України це загрожує дуже опосередковано.
Нагадаю про те, що зміни до Кримінального кодексу України, а саме доповнення кодексу статтею 114-1, відбулися у 2014 році. Мета, яку переслідували законодавці була зовсім іншою. Для порівняння наведемо позицію В. Г. Кундеуса, який у публікації 2014 р. наводить такі способи перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань:
- блокування органів військового управління, об’єднань, з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, стратегічних об’єктів, окремих підрозділів, шляхів сполучення, руху військового транспорту шляхом перекриття руху, виставлення пікетів або постів, організації скупчення людей, тварин або транспорту, влаштування перепон, барикад, завалів, руйнування або пошкодження шляхів сполучення, обладнання, споруд, засобів зв’язку чи сигналізації, транспортних засобів тощо;
- пошкодження, знищення, захоплення або незаконне утримання військових об’єктів, споруд, будівель, транспорту та об’єктів інфраструктури;
- примушення шляхом шантажу, насильства чи обману військовослужбовця до виконання незаконних дій або невиконання законних дій;
- інші дії, що спрямовані на створення перепон у діяльності або виконанні військовослужбовцями ЗСУ та інших військових формувань України своїх службових обов’язків. [Кундеус В. Г. Правові підстави кримінальної відповідальності за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань. Пріоритети національного реформування держави і права: теорія та практика: зб. матеріалів Міжнар. юрид. наук.-практ. Інтернет-конф.: тези наук. доп. (8 жовтня 2014 року). URL: http://www.legalactivity.com.ua/index.php/ index.php?option=com_content&view=article&id=887%3A240914-10&catid=107% 3A5-1014&Itemid=132&lang=ru.]
Чи неправда цікаво як змінилася думка науковців щодо об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України під впливом соціально-політичної ситуації та судової практики.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що стаття 114-1 Кримінального кодексу нині застосовується переважно у ситуаціях, які не відповідають тим обставинам, для протидії яким її було запроваджено у 2014 році. Відтак, якщо на момент внесення цієї норми до КК України її поява здавалася виправданою, своєчасною та необхідною, то сьогодні, на нашу думку, такі оцінки вже не можна вважати обґрунтованими.
На практиці, як відзначає адвокат Андрій Смирнов, суди дедалі частіше застосовують ст. 114-1 КК у ситуаціях, далеких від тих, які малися на увазі законодавцем. Наведу кілька показових прикладів..
Комінтернівський районний суд м. Харкова від 05.08.2024 у справі № 641/4746/24, встановив обвинувачений ОСОБА_5 виготовляв підроблені офіційні документи — довідку районного військового комісаріату та тимчасове посвідчення військовозобов’язаного з неправдивими відомостями про непридатність до військової служби. Він пропонував і продавав такі документи особам, які хотіли ухилитися від мобілізації, отримуючи за це грошову винагороду (900 доларів США).
Суд встановив, що його дії були умисними, спрямованими на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України під час воєнного стану та на підроблення офіційних документів.
У Вироку дії кваліфіковано за:
- ч. 1 ст. 114-1 КК України — перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період;
- ч. 1 ст. 358 КК України — підроблення офіційних документів.
Ви тільки вчитайтесь в обґрунтування суду: «Так, ОСОБА_5 усвідомлюючи, що Україна була змушена докладати всіх необхідних зусиль щодо забезпечення своєї безпеки, а тому й вдалася до внутрішньодержавного заходу для протистояння загрозам з боку рф шляхом введення особливого стану в державі під якім слід розуміти надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, будучи негативно налаштованим проти Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених у відповідності до чинного законодавства України, вирішив стати на шлях протиправної діяльності проти основ національної безпеки України та проти авторитету органів державної влади.» «Негативно налаштований проти Збройних Сил України»?
Києво-Святошинський районний суд Київської області від 24.01.2024 у справі № 369/933/24 визнав винним обвинуваченого ОСОБА_4 в тому, що він, працюючи охоронцем житлового комплексу «Софіївський квартал», свідомо попереджав мешканців через закриту групу в месенджері Telegram про прибуття військовослужбовців територіального центру комплектування (ТЦК та СП), які проводили мобілізаційні заходи та вручали повістки.
Такі повідомлення (на кшталт «адресна раздача повесток», «повестки адресно», «у нас опять в гостях ТЦК»), на думку суду, давали можливість військовозобов’язаним уникати зустрічі з представниками ТЦК та СП, чим фактично перешкоджали законній діяльності Збройних Сил України під час дії воєнного стану.
Його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України — перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
На жаль, таких прикладів з судової практики можна навести значну кількість. Відповідальність за ст. 114-1 Кримінального кодексу України має наставати не за будь-яке перешкоджання законній діяльності, зокрема господарській чи мобілізаційній, а лише за дії, що безпосередньо впливають на забезпечення національної безпеки держави, включаючи підготовку до бойових дій та їх проведення.
Водночас зазначені дії частіше підпадають під кваліфікацію як співучасть в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації (ст. 336 КК) або ж мають отримувати оцінку за іншими нормами Особливої частини КК, які встановлюють відповідальність за самостійне вчинення відповідних кримінальних правопорушень
На думку адвоката Андрій Смирнова, аналіз судової практики свідчить, що переважна більшість випадків кваліфікації дій за ст. 114-1 КК є хибною, оскільки в них відсутні ознаки складу цього злочину, зокрема елемент суспільно небезпечного перешкоджання.
Кваліфікація за ст. 114-1 КК України є проблемною з точки зору об’єктивної сторони злочину та потребує законодавчого уточнення. Її застосування має обмежуватися лише діями, які реально підривають обороноздатність держави, а не будь-якими формальними проявами «перешкоджання».
Автор: адвокат,
керуючий партнер АО «Правовий елемент»
СМИРНОВ Андрій Ігорович
