У Приморському районному суді міста Одеси триває судова справа щодо звільнення викладачки математики ВСП «Одеський автомобільно-дорожній фаховий коледж НУ «Одеська політехніка» ТИМОШЕНКО Ірини Іванівни, яка пропрацювала у закладі майже 30 років — з 1997 року.
30 червня 2025 року викладачку було звільнено за п. 3 ст. 41 КЗпП України — «за аморальний проступок». Родина та сама викладачка вважають звільнення незаконним, пов’язаним із її попередніми зверненнями до директора коледжу МИРОНЕНКА Сергія Володимировича щодо порушень у коледжі та невиплати педагогічних надбавок, а також таким, що супроводжувалося порушеннями процедури й використанням документів з ознаками недостовірності.
За словами доньки викладачки, у період з травня 2022 по червень 2023 року частині педагогів коледжу не виплачувалися передбачені законом надбавки за класне керівництво, перевірку зошитів та завідування кабінетами. Після звернення до Держпраці перевіркою було встановлено факт невиплат, а керівництво коледжу зобов’язали погасити заборгованість та поновити виплати.
Разом з тим, як стверджує родина, згодом були отримані документи, які, на їхню думку, свідчать про те, що в той самий період окремим працівникам виплачувались премії на значні суми.
На думку родини, саме після звернень щодо цих порушень та скарг до контролюючих органів викладачка почала зазнавати тиску з боку адміністрації коледжу. У березні 2025 року їй була оголошена догана через ведення журналів, що, на думку позивачки, мало вибірковий характер.
Підставою для подальшого звільнення став конфлікт навколо студента, який переписував контрольну роботу. Мати студента звернулася зі скаргою, після чого адміністрація коледжу ініціювала службове розслідування та звернення до поліції щодо можливого булінгу.
Однак, як зазначає родина, у липні 2025 року поліція не встановила в діях викладачки ознак булінгу.
Попри це, викладачку звільнили ще 30 червня 2025 року. Родина звертає увагу на низку обставин, які, на їхню думку, свідчать про порушення процедури звільнення.
Зокрема, у наказі про звільнення серед підстав були зазначені письмові пояснення працівниці від 30.06.2025 року, хоча, як стверджує сторона позивача, на момент ознайомлення з наказом таких пояснень ще не існувало і вони були написані вже після того, як наказ фактично був підготовлений.
Крім того, під час судового розгляду представники коледжу та у відповідях на звернення державні органи зазначали, що директор коледжу 30.06.2025 року перебував на робочому місці та табелювався повним робочим днем.
Водночас у 2026 році родина отримала відповідь Державної прикордонної служби України, з якої, за їх твердженням, вбачається, що директор у день підписання наказу перебував за межами України.
Також до апеляційного суду, за словами родини, було подано висновок експертизи, відповідно до якого підпис у наказі є справжнім рукописним підписом директора, а не копією чи електронним підписом.
На думку родини, сукупність цих обставин може свідчити про те, що наказ про звільнення був підписаний директором завчасно — ще до ознайомлення працівниці з актом службового розслідування та до надання нею письмових пояснень, а саме звільнення було заздалегідь спланованим після її скарг щодо порушень у коледжі.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову про поновлення на роботі. Наразі справа розглядається за нововиявленими обставинами.
Також, за словами родини, відкрито кримінальні провадження, у межах яких проводиться досудове розслідування щодо можливого підроблення документів та інших обставин звільнення. Остаточні правові висновки мають бути надані компетентними правоохоронними органами та судом.
Родина також заявляє, що неодноразово зверталася зі скаргами до Національного університету «Одеська політехніка» та Міністерства освіти і науки України, однак, на їхню думку, належної реакції на викладені факти не було. За словами заявників, звернення переадресовувалися між установами, а порушені питання фактично залишалися без вирішення.
Окремо родина викладачки шукає свідків, які можуть підтвердити, що протягом багатьох років у коледжі існувала підсобка біля закріпленого за викладачкою кабінету, де зберігалися її методичні матеріали, напрацювання, посібники та інші речі.
За словами доньки викладачки, вона пам’ятає цю підсобку ще з підліткового віку — близько 20 років тому вона приходила до матері на роботу та бачила, що там зберігалися навчальні матеріали.
Після звільнення родині, за їх твердженням, не надали доступу до приміщення для вивезення речей, а згодом повідомили, що речей нібито не було або вони були знищені, попри те, що судові спори щодо звільнення ще тривали та остаточне рішення не набрало законної сили.
На відео — судове засідання від 21.05.2026 року у справі про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Якщо серед випускників, студентів або працівників коледжу є люди, які можуть підтвердити факт існування підсобки та зберігання там речей викладачки, просимо зв’язатися з редакцією або родиною.
Роман ВАРШАНІДЗЕ
АЛЬТЕРНАТИВА.ОРГ
