Кількість переглядів 1271
Колишнього співробітника СБУ та НАБУ Романа Ковтуна разом з начальником Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони Василем Ракулом підозрюють у готування до вчинення шахрайства, вчинене в особливо великих розмірах.
Нагадаю, що наша редакція писала декілька матеріалів про те, що 01 вересня 2019 року на автодорозі Н-33 «Одеса – Білгород-Дністровський – Монаші» між населеними пунктами Великодолинське та Барабой відбулось дивне ДТП, після якого Овідіопольським поліцейським довелось переписувати протокол. Диво це – Старший детектив – керівник відділу детективів НАБУ Ковтун Роман Анатолійович який на службовому авто SCODA Octavia A7 д/з АА7765ЕМ в’їхав в задню частину автомобіля «простого смертного» DAEWOO Matiz, яким керувала Ірина Сміян. Але, як це іноді буває, винним став «простий смертний», навіть при тому, що в’їхали в задню частину саме його автомобілю.
Саме завдяки втручанню журналістів, вдалось скасувати всі незаконні протоколи у відношенні Ірини Сміян. Нажаль не вдалось признати самого Романа Ковтуна винуватим у ДТП, було втрачено багато часу на оскарження протоколів Ірини та при самому оформлені ДТП не було журналістів на місце.
Деталі тих «розборок» можна прочитати тут:
- ЯК ОВІДІОПОЛЬСЬКІ ПОЛІЦЕЙСЬКІ НАБУшника «ВІДМАЗАЛИ»
- «АБСОЛЮТНО НЕ вЫнУвАтЫй» НАБУшник ОБРАЗИВСЯ НА ЖУРНАЛІСТА
- ОВІДІОПОЛЬСЬКА ПОЛІЦІЯ ФАКТИЧНО СФАЛЬШУВАЛА ПРОТОКОЛ В УГОДУ СПІВРОБІТНИКА НАБУ
Але, як виявилось, Роман Ковтун вже звільнився з НАБУ (не знаю чи вплинули наші матеріали розслідування для прийняття такого рішення) та почав «промишляти», використовуючи «старі зв’язки».
І ось, Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України 23 липня 2021 року повідомляє про підозру посадовцю Міноборони Василю Ракулу та його спільнику, нашому старому знайомому, Роману Ковтуну.
Їм інкримінують готування до вчинення шахрайства, вчинене в особливо великих розмірах (ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України), а саме, за даними слідства, вони мали намір отримати 1 млн $ США за «вирішення питання» з перемогою у конкурсі на будівництво житла для військовослужбовців.
Під час проведення обшуків у фігурантів справи слідчі та прокурори вилучили ряд доказів, у тому числі й документи, в яких заздалегідь визначений переможець.
Сьогодні суд обрав запобіжний захід у відношенні Василя Ракула у вигляді утримання під вартою до 23 вересня з альтернативою внесення 10 млн гривень застави. Рішення щодо його спільника екс-співробітника СБУ та екс-детектива НАБУ Романа Ковтуна суд винесе 02 серпня.
Сподіваємось, воно буде справедливим.
Роман Варшанідзе
АЛЬТЕРНАТИВА.ОРГ
Это не первое уголовное производство, по которому проходит Василий Ракул.
В 2019 году он обанкротил предприятие Минобороны – Одесский завод строительных материалов. При этом он незаконно взял кредит в размере 20 млн гривен под залог основных фондов завода. Деньги предоставила компания ООО «СК «Интехбуд», оформленная на жительницу так называемого ЛНР Галину Кучеринову. Затем вывел деньги и имущество завода через фирмы ООО «Винтер Ленд» и ООО «Ренус Трейд». Компании зарегистрированы на Сергея Кисиля, и Игоря Гаркавченко. Согласно документам, они проживают также в ЛНР. Обе фирмы сейчас находятся в процессе ликвидации. Правоохранители открыли два уголовных производства в отношении главы ликвидационной комиссии Василия Ракула. Одно — о злоупотреблении властью и служебным положением. Оно касается незаконного кредита и растраты денег на закупках. Второе — о присвоении имущества Минобороны.
КАРМА? Де 1750000 гривень? Персонажу під псевдонімом “Источник” слід нагадати, що його зовуть Романом Автанділовичем?
Нагадую, що дещо складнішим питанням з практичної точки зору є встановлення належного відповідача в справах про захист честі, гідності і ділової репутації, адже в користувачів існує можливість розміщувати інформацію, залишаючись невідомим для інших осіб, що безперечно створює для позивача процесуальну неможливість подання позову з огляду на норми ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПКУ).
В такому випадку застосовуються положення п. 12 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1 (далі – Постанова № 1), яка вказує, що належним відповідачем у разі поширення оскаржуваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту. У випадку коли автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місце розташування) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту – вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації [4].
Таким чином, інформацію про власника веб-сайту можна отримати шляхом направлення звернення (чи адвокатського запиту) до адміністратора сайту або звернення до суду із заявою про витребування доказів відповідно до положень ЦПКУ в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адрес українського сегменту мережі Інтернет. Наразі організацією, що може надати необхідні для суду дані про власника веб-сайту є Об’єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр».
Також одним із способів отримання інформації про власника веб-сайту може слугувати так званий Whois-сервіс, який дає можливість позивачу отримати інформацію про власника доменного імені та IP-адресу.
Певна специфіка наявна у ситуаціях коли інформацію поширено користувачами соцмереж. Адже інколи достовірних доказів належності відповідачу облікового запису може не бути навіть у адміністратора соціальної мережі оскільки особа може зареєструватися під будь-яким ім’ям. Звичайно може виникнути ситуація, коли відповідач у суді визнає, що це його обліковий запис, з якого було поширено недостовірну інформацію про позивача і в такому випадку будуть застосовуватися положення ч. 1 ст. 82 ЦПКУ про те, що обставини, які визнають сторони, не підлягають доказуванню. Однак, випадки відмови відповідача від визнання належності облікового запису досить поширені, і в такому випадку необхідно визначати відповідачем власника веб-сайту відповідно до п.12 Постанови №1. При цьому варто зазначити, що в українському законодавстві діє правова презумпція, згідно якої, якщо не доведено інше, власником веб-сайту є реєстрант відповідного доменного імені або отримувач послуг хостингу.
09 березня 2021 року м. Київ № 640/5809/21 суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Смолій І.В., ознайомившись із позовною заявою та доданими матеріалами Ковтуна Романа Анатолійовича до Національної антикорупційного бюро України про скасування наказ та поновити на посаді, Ухвалив:
Відкрити провадження в адміністративній справі.
31 травня 2021 року м. Київ № 640/5809/21 Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши питання про залишення позову без розгляду адміністративній справі за позовом Ковтуна Романа Анатолійовича до Національного антикорупційного бюро України про скасування наказу та поновлення на посаді, Ухвалив:
Залишити без розгляду позовну заяву Ковтун Романа Анатолійовича до Національного антикорупційного бюро України про скасування наказ та поновлення на посаді.