Кількість переглядів 373Чому я повинен ще й політикою займатися? Так може спитати у себе кожен пересічний громадянин. Чому я не можу просто жити, працювати, заробляти гроші для своєї сім’ї? Адже я сплатив всі податки, сходив на вибори, вкинув бюлетень до урни! Що від мене ще треба? Хай собі підготовлені фахівці будують за мене державу, а мені й особистих проблем вистачає. Відпочивати теж колись треба. А до наступних виборів ще аж п’ять років!
Хочеться запитати у такого громадянина: друже, а у власній квартирі ти лад щодня наводиш? Чи теж раз на п’ять років? Чи роблячи ремонт у себе вдома, запросиш будівельників, заплатиш їм гроші, та підеш гуляти, не контролюючи, що вони там нароблять? Чи скажеш: ой, я так стомився на роботі, нехай в квартирі за мене хтось інший порядкує! Ні, так не буває. Хай би які були геніальні наймані робітники, вони не застраховані від помилок. Кожен буде уважно стежити: чи те роблять працівники, що від них вимагалося, чи не б’ють вони байдики, чи не крадуть будматеріали? Будь-хто, який би він не був стомлений, пильно за цим слідкуватиме – бо це ж своя хата і свої гроші!
А чому ж тоді до будівництва Української держави ми маємо підходити по-іншому? Чи є у нас план, що саме ми прагнемо побудувати? Чи вивчаємо ми, хто з будівельників краще працює і менше краде? Чи слідкуємо за тими будівничими, яких ми вже найняли і роботу яких регулярно оплачуємо з власних податків? Не раз на п’ять років, а щодня! Це все і є політика. Тільки особисто беручи участь у цій активності, ми маємо право очікувати бажаних результатів.
І не треба думати, що у розвинених країнах, де державні механізми працюють, як годинник, справи влаштовані інакше. Всім відомо, що в Скандинавії найвищій рівень життя й соціального забезпечення. Але мало хто знає, наприклад, що кожен громадянин Норвегії, крім роботи чи навчання, ще є членом не менш ніж у 2-3 громадських, благодійних, екологічних чи політичних організаціях. Сплачує внески, безкоштовно приділяє власний час для участі в їх діяльності. І саме дякуючи такій громадській активності, а не через так званий «скандинавський соціалізм», життя у цих країнах сягає настільки високого рівня.
Активна участь у політичному та громадському житті, у розбудові Української держави має для кожного свідомого громадянина стати важкою щоденною роботою після роботи. Інакше навряд чи щось зміниться. І звинувачувати у цьому ми зможемо лише себе. Особливо, якщо крім одного дня на п’ять років нічого не робимо для того, щоб життя стало кращим.
Автор: Віталій Дмитраш
ГО “Поступ”
Останні коментарі